TRICOLOGE (UKRAINIAN SUBTITLES)
https://war.ukraine.ua/ https://www.comebackalive.in.ua/ ------------------------------------------------------- Оригінал на каналi project sekai https://youtu.be/M_ijFuoASt0 Мені належить лише переклад ------------------------------------------------------- Copyright Disclaimer Under Section 107 of the Copyright Act 1976, allowance is made for fair use for purposes such as criticism, comment, news reporting, teaching, scholarship, and research. Fair use is a use permitted by copyright statute that might otherwise be infringing. Non-profit, educational or personal use tips the balance in favor of fair use. All rights belong to their respective owners ------------------------------------------------------- Захопила мене ця манера життя, о Леді Хоча і втратив свій окрас Цей дорогоцінний кварц Його носитиму повсякчас Зо дня, як мене врятували Рятувати мушу навзаєм Немов без рації Мов трепанацію Здається, колись мені провели Я хочу побачити світло ще раз Мене зневорушили кайдани та декаданс Я віками сиджу в цій камері, і на забуте щось чекаю Все, що на столі не поставлять, Поглину без зайвих вагань; я в цьому Відмінниця, більше покійниця Я була такою, право, дрібницею Зтерпиться-злюбиться, набридло мені Раз по разу цю пісню повторювати І ось, нарешті я, все з’їсти не змогла Я навіть цьому розучилась Якось раз Серед ночі до ока впав Маскарад, бал що так яскраво сяв Ой, як кумедно то було! Ой, як шалено то було! І зовсім не по віку воно захопило мене Най заручить мене ця манера життя, о Леді "Та, ідеально", кажуть всі, і, "Так пасує", хоч вони Дізнатися навіть не хочуть, до чого можуть ці слова призвести; дам Ув'язнити себе цьому стилю життя, о Леді, Леді Узяти сильний біль, І шкоди незагоєні — Лиш іспити на витримку, щоб продовжити жити — це так бридко Чи не здається так тобі? Опал рожевий, трішки надбитий І загубившийся кордієрит Топаз під прошаркою пилу Разом із самотнім трістином Кожен при своєму параді Став важче і блиск утратив весь Вони точно йдуть безодні ко дну, В’язницю одну, але все ж… А-а, то невеличке щастя, що в мене є, і те Заздалегідь хтось визначив, як конституційне свято, розписав від А і до Я; Нехай це буде плацебо, нехай воно миттєво розтане — різниці нема Від надійного відчаю залежною стала я Візьме в полон існування сього тон, о Леді "Робота дасть свої плоди", “Мене кохатимуть усі” Ці однакові мантри одурять хіба що мене, не– забаром кінець цій манері життя, о Леді, Леді Ревнощі і меншовартість, навіть ту самоповагу Переступити мушу під сто непроханих порад — Ніякої ради тут не дать Ув’язнить мене в мить існування мого стиль, о Леді Прибери ці ідеальні найзвичайніші прикраси, Мені потрібно моє, навіть як воно не блищить Нас заручить обох лист виживання вимог, о, Леді, Леді “Мода далі вже пішла”, чи “Щось завищена ціна” Свою втратили ціну ці безглузді слова; такого Стилю життя я віддавна раба, о Леді, Леді Так, я тримаю в серці біль Секрети всі не розповім, але нехай Так всі живуть, і всі звикають, отож рівнятмемося на них І зовсім не боляче, повір Леді, Леді Тебе теж ув'язнили, хіба ні?
https://war.ukraine.ua/ https://www.comebackalive.in.ua/ ------------------------------------------------------- Оригінал на каналi project sekai https://youtu.be/M_ijFuoASt0 Мені належить лише переклад ------------------------------------------------------- Copyright Disclaimer Under Section 107 of the Copyright Act 1976, allowance is made for fair use for purposes such as criticism, comment, news reporting, teaching, scholarship, and research. Fair use is a use permitted by copyright statute that might otherwise be infringing. Non-profit, educational or personal use tips the balance in favor of fair use. All rights belong to their respective owners ------------------------------------------------------- Захопила мене ця манера життя, о Леді Хоча і втратив свій окрас Цей дорогоцінний кварц Його носитиму повсякчас Зо дня, як мене врятували Рятувати мушу навзаєм Немов без рації Мов трепанацію Здається, колись мені провели Я хочу побачити світло ще раз Мене зневорушили кайдани та декаданс Я віками сиджу в цій камері, і на забуте щось чекаю Все, що на столі не поставлять, Поглину без зайвих вагань; я в цьому Відмінниця, більше покійниця Я була такою, право, дрібницею Зтерпиться-злюбиться, набридло мені Раз по разу цю пісню повторювати І ось, нарешті я, все з’їсти не змогла Я навіть цьому розучилась Якось раз Серед ночі до ока впав Маскарад, бал що так яскраво сяв Ой, як кумедно то було! Ой, як шалено то було! І зовсім не по віку воно захопило мене Най заручить мене ця манера життя, о Леді "Та, ідеально", кажуть всі, і, "Так пасує", хоч вони Дізнатися навіть не хочуть, до чого можуть ці слова призвести; дам Ув'язнити себе цьому стилю життя, о Леді, Леді Узяти сильний біль, І шкоди незагоєні — Лиш іспити на витримку, щоб продовжити жити — це так бридко Чи не здається так тобі? Опал рожевий, трішки надбитий І загубившийся кордієрит Топаз під прошаркою пилу Разом із самотнім трістином Кожен при своєму параді Став важче і блиск утратив весь Вони точно йдуть безодні ко дну, В’язницю одну, але все ж… А-а, то невеличке щастя, що в мене є, і те Заздалегідь хтось визначив, як конституційне свято, розписав від А і до Я; Нехай це буде плацебо, нехай воно миттєво розтане — різниці нема Від надійного відчаю залежною стала я Візьме в полон існування сього тон, о Леді "Робота дасть свої плоди", “Мене кохатимуть усі” Ці однакові мантри одурять хіба що мене, не– забаром кінець цій манері життя, о Леді, Леді Ревнощі і меншовартість, навіть ту самоповагу Переступити мушу під сто непроханих порад — Ніякої ради тут не дать Ув’язнить мене в мить існування мого стиль, о Леді Прибери ці ідеальні найзвичайніші прикраси, Мені потрібно моє, навіть як воно не блищить Нас заручить обох лист виживання вимог, о, Леді, Леді “Мода далі вже пішла”, чи “Щось завищена ціна” Свою втратили ціну ці безглузді слова; такого Стилю життя я віддавна раба, о Леді, Леді Так, я тримаю в серці біль Секрети всі не розповім, але нехай Так всі живуть, і всі звикають, отож рівнятмемося на них І зовсім не боляче, повір Леді, Леді Тебе теж ув'язнили, хіба ні?