Леся Українка «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…» | Марія Гончар #вірші #лесяукраїнка

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти, Так міцно, щільно, і закрить од світа, Я не боюсь тобі життя одняти, Ти будеш, мов руїна, листом вкрита. Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу. Їм добре так удвох, — як нам з тобою, — А прийде час розсипатись руїні, — Нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині? Хіба на те, аби валятись долі Пораненим, пошарпаним, без сили Чи з розпачу повитись на тополі І статися для неї гірш могили? Леся Українка [16.11.1900] Читає: Марія Гончар ФБ: https://www.facebook.com/goncharmary Нагадую: якщо бажаєте підтримати творчість, це можна зробити кількома способами. Наприклад, подивитися відео, поставити вподобайку, написати коментар. Або поширити читання в соціальних мережах. Для тих, хто хоче зробити донат: ПРИВАТ 5168742226589590 МОНО 4441114467987374 Будь-яка ваша підтримка важлива. ДЯКУЮ!